Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України

Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. в Галичині - це час, коли місто стає не лише простором проживання, а й простором культури та щоденного співжиття. Галицьке місто того часу - багатонаціональне і багатоконфесійне. Українці, поляки, євреї, вірмени жили поруч, ходили одними вулицями, користувалися тими самими крамницями й майстернями. Культура містян проявлялася передусім у повсякденності. У посуді, з якого пили каву або чай; у меблях, що поєднували функціональність і естетику; у візуальній рекламі - яскравих плакатах, густо наклеєних на афішних тумбах. Важливою частиною культури була духовна сфера. Церква, костел, синагога співіснували в одному міському ландшафті, задаючи ритм тижня, року, усього життя. Культура містян Галичини цього періоду -- це культура балансу: між традицією і модерном, між приватним і публічним, між локальним і загальноєвропейським. Саме тому вона й сьогодні викликає інтерес як приклад того, як різні культури можуть не просто співіснувати, а й взаємно збагачувати одна одну.